«Усі діти народжуються геніями, і лише потім ми, дорослі, псуємо їх», -   так зазначив відомий американський педагог і лікар Глен Доман. Тому мета виховної роботи школи – побачити й виховати в кожному учневі Людину. Порядну, добру, інтелектуально розвинену, патріота рідної держави, творчу, небайдужу до навколишнього світу. Людину, якою можна пишатися, яка гідно пройде з високо піднятою головою через усе життя. Виховати таку людину непросто – тут замало знати сучасні технології й методики навчання, втілювати їх у практику. Найголовніше – треба бачити в кожній дитині Особистість, якою вона вже є, і Людину, якою вона стане.

         Концепцію системного підходу до виховання А.С. Макаренко характеризує так: «Справжня суть виховної роботи... полягає зовсім не у ваших розмовах з дитиною, не в безпосередньому вашому впливові на дитину, а... в організації життя дитини».

         Виховна система школи – це спосіб життя учнівського колективу, всі сторони якого підлягають певним цілям і забезпечують у процесі свого функціонування досягнення заданого результату – певних меж розвитку й моральних якостей особистості.

         Які ж основні компоненти виховної системи? Виховна система школи включає: комплекс виховних цілей; спільність людей, що їх реалізують; мережу відносин, що складається між учасниками цієї діяльності, а також ту частину навколишнього середовища, яка освоєна школою для реалізації прийнятих цілей.

         Системоутворюючим фактором, який визначає і цементує виховну систему школи, є конкретизовані цілі й завдання. З ними узгоджуються дії вчителів і учнів, зміст, методи, організація виховної роботи й інші її компоненти. Саме єдність, наступність, взаємозв’язок усіх компонентів і складають систему, яка забезпечує розвиток певних людських якостей, поглядів і переконань особистості.

За чотири останніх роки накопичено серйозний педагогічний, методичний, професійний досвід. Створено працездатний колектив з достатнім професійним і творчим потенціалом, для якого характерне оптимальне поєднання здорового консерватизму й бажання впроваджувати інновації. Усі форми й методи роботи школи спрямовані на те, щоб стимулювати розвиток дитини, формувати навички самоорганізації, допомагати самореалізуватися дитині через творчість. І саме від школи залежить, чи зможе дитина прожити шкільне життя змістовно й красиво, чи будуть у неї перед випуском щасливі спогади про школу.

Усю виховну роботу в школі об'єднано в єдину виховну систему. Ця виховна система ґрунтується на принципах особистісно-розвивальної взаємодії, залучення кожного учня до значущої для нього діяльності. Педагоги направляють свою роботу так, щоб вона сприяла відродженню й утвердженню духовної культури, вихованню фізично здорового, духовно багатого покоління, яке повинно шанувати свою громадянську, національну і особисту гідність, формувати основи здорового способу життя, гарантувати для всіх учнів розвиток природних задатків, їхню повноцінну реалізацію в різних  видах творчої діяльності.

Школі вдалося розробити модель системності у виховному процесі через проведення низки тематичних годин, годин спілкування, створення мережі гуртків. Сам дух школи, її зовнішній і внутрішній вигляд спонукав педагогічний колектив працювати над виробленням в учнів естетичних смаків і поглядів. Працюючи над цим, учителі намагаються забезпечити цілісний підхід до виховання.

         Тематичні години, години спілкування з учнями, предметні тижні,загальношкільні заходи узгоджені таким чином, що набувають нового значення.

У школі відбувається пошук сучасних форм і методів роботи з класними керівниками. Ми прагнемо залучати до активної діяльності як досвідчених, так і щойно призначених класних керівників, намагаючись побудувати методичну роботу так, щоб кожен із них міг якнайповніше розкрити свої здібності, набути навичок дослідницької діяльності, розвивати ініціативу та творчий пошук. Специфіка роботи класного керівника полягає в тому, що для ефективного досягнення необхідних результатів він організовує діяльність учнів, учителів-предметників, батьків, громадськості, тобто виконує функцію організатора, координатора, вихователя, управлінця. Для реалізації змісту виховання класні керівники використовують різні форми, методи й прийоми виховної роботи, які  імпонують школярам. Усе це допомагає зробити виховний процес цілеспрямованим і систематичним.

З досвіду роботи педагоги знають, що дитина – дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і в діях відображається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство та моральна чистота матері й батька. Керуючись у своїй роботі словами А.С. Макаренка про те, що батько та мати – найкращі вихователі, вони повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає поруч. Класні керівники починають свою роботу в дитячому колективі саме зі знайомства з батьками, вивчають умови проживання дітей у сім’ях, проводять анкетування та тестування про мікроклімат у сім’ї. Спілкуючись з батьками, намагаємося зрозуміти самі й переконати батьків у тому, що ми – однодумці, і працюємо заради того, щоб діти росли здоровими, освіченими й щасливими. Адже участь батьків у вихованні дітей – це прояв піклування про майбутнє України з боку старшого покоління, у якого великий життєвий досвід. У вирішенні проблем класу важливе значення надається як індивідуальній роботі з батьками, так і колективній. З цією метою в школі проводяться загальношкільні батьківські збори, родинні свята. Такі форми спільної роботи школи й батьків допомагають подолати всі труднощі й зрозуміти життєві цінності.

Правова освіта теж дає немало, оскільки добре  відомо, що знати свої права – означає вже наполовину володіти ними.

Школа як цілісний інститут є середовищем реалізації ідей правової освіти. Правові навички діти засвоюють, беручи участь у повсякденному житті школи. При цьому школа може виступати як модель світу дорослих. Практичною школою демократії для учнів стає учнівське самоврядування. Воно формує навички проведення передвиборних кампаній, участі у виборах, розробки та реалізації власної політичної програми.

У школі розроблено наскрізну систему бесід та тематичних годин з морально-правового виховання учнів. Це виховання не зводиться до ознайомлення учнів з деякими питаннями кримінального права, з „літерою" закону, не залишаються поза увагою інші галузі права (адміністративне, сімейне, трудове, цивільне), які відіграють не меншу роль у житті людини. Працівники правоохоронних органів, виступаючи перед дітьми, не тільки висвітлюють конкретні злочини, механізм їх скоєння й розкриття, а й аналізують їх, дають морально-правову оцінку негативним вчинкам, підкреслюють невідворотність відповідальності за скоєне. Особлива увага приділяється проблемі виховання в учнів поваги до тих, хто охороняє порядок і закон. З цією метою проводяться екскурсії учнів у відділок міліції, організуються зустрічі з представниками правоохоронних органів (кримінальної міліції, прокуратури), прикордонниками.

Профілактика правопорушень неповнолітніх вимагає своєрідного підходу й до вибору методів та форм виховної роботи. Так у роботі з профілактики правопорушень застосовуються такі методи, що сприяють формуванню в школярів умінь та навичок правомірної поведінки. Досвід переконує, що часто учні в певних ситуаціях діють неправомірно, тому що не мають досвіду, а теоретичні знання не спрацьовують. Тому дітей частіше треба ставити в ситуацію вибору того чи іншого типу поведінки, організовувати різноманітні рольові ігри, привчати дотримуватися правил людського співжиття.

Великі потенційні можливості правовиховного плану закладені у навчальних предметах, які учні вивчають у школі («Основи правознавства», «Громадянська освіта», «Людина і суспільство»). До речі, предмет Громадянська освіта» вивчається в школі вже четвертий рік, але важко переоцінити його значимість у процесі формування правосвідомості учнів. Метою курсу «Громадянська освіта» є озброєння юного громадянина знаннями, уміннями, установками та цінними орієнтаціями, необхідними для його відповідальної та компетентної участі в житті суспільства в умовах демократії. Вивчення предметів правовиховного спрямування допомагає учням краще зрозуміти права й обов'язки громадянина, їх можливості впливу на суспільно-політичні процеси в державі.

         Правове виховання в школі пов'язане з іншими видами виховання (моральним, трудовим, естетичним). Так, моральне виховання підготовить учнів до сприйняття та засвоєння правових норм, сприятиме формуванню нетерпимості до правопорушень. Існує залежність між трудовим вихованням учнів і їх ставленням до власності, до додержання вимог законодавства про працю. Успіхи в естетичному вихованні зменшують можливість вчинення учнями хуліганських дій, сприяють їх дбайливому ставленню до природи, пам'яток культури, творів мистецтва.

В нашій школі діє учнівський комітет, який через свої Міністерства здійснює:

· забезпечення й захист прав та інтересів учнів;

·   забезпечення виконання учнями своїх обов’язків;

·  сприяння навчальній та творчій діяльності учнів;

·  створення різноманітних учнівських гуртків;

·  сприяння звільненню серед учнів соціологічних досліджень;

· організацію співробітництва з молодшими школярами.

Учнівське самоврядування має двоступеневу структуру – загальношкільну і класну з чітким взаємозв’язком органів учнівського самоврядування класів із загальношкільним, що має знаходити своє відображення в підпорядкуванні перших останнім, а також у консультативному педагогічному керівництві з боку педагогічного колективу школи.

Слід пам’ятати, що учнівське самоврядування – це спосіб організації життя учнівського колективу. Воно сприяє виробленню в учнів почуття господаря школи, класу, уміння співпрацювати на принципах партнерства, гласності, демократизму. Тому, організовуючи роботу в цьому напрямі, важливо знати, що діяльність школярів має бути соціально цінною та значущою, містити елементи гри й романтики, спиратися на ініціативу, творчість.

Удосконалення виховного процесу в школі передбачає:

·        організацію виховних центрів – створення музею, тематичне оформлення рекреацій. Як стверджував В. Сухомлинський, у школі і стіни повинні говорити. Така інформаційно-образна насиченість шкільних приміщень не тільки збагачує учнів знаннями, які виходять за межі навчальних програм, а й має відчутний виховний вплив на них;

·        органічне поєднання завдань, вирішуваних школою з потребами довкілля. Це передусім організація допомоги школярів населенню в охороні та примноженні багатств природи, у вирішенні проблем виробництва, орієнтації учнів на вибір професії, потрібної для їх міста;

·        створення в школі морально-психологічного клімату поваги до знань. Школа пропагує серед учнів думку, що в цивілізованому суспільстві людині вигідно бути вихованою і освіченою.

·        підбір раціонального змісту виховання відповідно до його мети і рівня виховання колективу й окремих учнів;

·        розумне співвідношення між інформаційними методами впливу на учнів і залученням їх до різних видів діяльності;

·        своєчасне проведення виховних заходів, акцентування уваги на профілактиці негативних явищ в учнівському середовищі;

·        використання різноманітних форм і методів виховного впливу, що відповідають віку учнів. Обираються такі з них, які спонукають учнів до вияву активності, ініціативи й самостійності;

·        підвищення емоційності виховних заходів;

·        створення умов для розвитку самостійності та ініціативи учнів, їх самоврядування, самоосвіти та самовиховання.

Важливу роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі в позанавчальний час.

Завдання позакласної та позашкільної роботи – закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення й розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Позакласна та позашкільна робота школи будується на принципах:

·        добровільного характеру участі в ній. Це сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами, а класні керівники за таких умов ретельно продумують зміст занять, використовують нові форми й методи, які посилюють  інтерес школярів;

·        суспільної спрямованості діяльності учнів. Зміст роботи гуртків та інших форм діяльності школи відповідає потребам сучасності, розвиває творчі здібності учнів;

·        розвитку ініціативи учнів. У позакласній і позашкільній діяльності враховуються бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу;

·        розвитку винахідливості, творчості. Під час занять перед учнями ставляться завдання пошукового характеру, приділяється особлива увага творчому підходу до справи тощо;

·        зв’язку з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота школи є логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках. Так, знання з фізики, математики, історії поглиблюються й розширюються на тематичних вечорах, а з літератури – під час обговорення кінофільмів чи спектаклів за літературними творами;

·        використання ігрових форм. Під час реалізації цієї проблеми використовуються пізнавальні ігри, ігри з комп’ютерами, рухливі ігри та ін.

Важливу допомогу в організації  виховної роботи з учнями надають позашкільні установи: Будинок дітей та юнацтва, Будинок культури, дитяча спортивна школа, бібліотека, музична школа. Учні школи щороку є активними учасниками різноманітних Всеукраїнських, обласних, районних конкурсів, виставок, олімпіад, турнірів та ін.