ОДА ШКІЛЬНОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

 Нелегкий шлях психолога, тернистий,
Є на шляху чимало перешкод.
 А до дитячих душ,часом закритих,але чистих,
Доводиться шукати свій душевний код.
Тоді цікаві оченята
Стають, як вогники іскристі.
А для психолога це є найкраще свято,
І світ тоді – яскравий і барвистий!  
Буває так,що з-за дрібниці
Трагедію дитина розіграє.
Таку страшну,що й не присниться.
Чого в житті лишень в нас не буває!
Для того маємо метку ми зброю,
Вона страхи поможе подолати
Словами,звісно,і без бою,
Як робить то звичайна мати.
Якщо надумав хтось, що він найкращий,
Сильніший всіх, на тлі його усі – відтінки.
                                                                           

                                        В руках психолога дитина не пропаща                                   Досліджуємо ми тоді самооцінку

Не зазнаватись, не займатись самоїдством
Навчить психолог кожного,хто схоче
І поважать навколо все живе єство
Без зайвих слів, по – доброму, охоче.
Нагадаємо ми правило, що зветься «Золоте»,
А в ньому просто все й про те,
Що до людей так ставиться треба.

Як ти хотів, щоб ставилися до тебе.

Новікова Світлана Анатоліївна

практичний психолог

КЗ Сурсько-Литовська ЗШ I-III ступенів

                                                           Графік роботи 

                                                       Понеділок 8.00-16.00

                                                       Вівторок 8.00-16.00
                                        Середа 8.00-16.00( консультаційний день для батьків)
                                                      Четвер - методичний день                                                                                                                                                    П’ятниця 8.00-16.00                                                                

Професійне КРЕДО!!!

Якщо ви боїтесь, що вас поб’ють ,

Вважайте себе побитим.

Якщо ви гадаєте, що ви не можете,

Ви не зможете ніколи.

Якщо ви вважаєте, що програєте,

Ви вже програли. Тому що в

Усьому світі ми бачимо,

Що успіх починається з волі людини –

Усе залежить від стану розуму.

Якщо ви вважатимете, що вас

залишать позаду,

Це так і буде.

Ваші думки мають летіти високо,

Щоб дати можливість вам піднятись.

Перш ніж ви зможете отримати перемогу,

Ви повинні бути впевнені в собі.

Найсильніший і найшвидший

Не завжди перемагає у життєвих битвах.

Рано чи пізно перемога дістається тому,

Хто вважає,що він може.

                                                                                   Р. Волдо Емерсон

Методичні рекомендації щодо адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання для вчителів, батьків

Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті учня початкової школи набувають однолітки.

Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.

Рекомендації батькам та педагогам:

Ø створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини;

Ø роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі);

Ø перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;

Ø формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;

Ø обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи;

Ø неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків);

Ø виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання;

Ø урахування темпераменту дитини у період адапації до шкільного навчання;

Ø надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її навчальною діяльністю;

Ø заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи;

Ø моральне стимулювання досягнень дитини;

Ø розвиток самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.

Обдарована дитина - це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому чи іншому виді діяльності.

На сьогоднішній день більшість психологів визнає, що рівень, якісне своєрідність і характер розвитку обдарованості - це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціокультурного середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігрової, навчальної, трудової). При цьому особливе значення мають власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування та реалізації індивідуального обдарування.

Обдарованість в дитячому віці можна розглядати в якості потенціалу психічного розвитку по відношенню до подальших етапах життєвого шляху особистості.

Однак при цьому слід враховувати специфіку обдарованості в дитячому віці (на відміну від обдарованості дорослої людини):

Дитяча обдарованість часто виступає як прояв закономірностей вікового розвитку. Кожен дитячий вік має свої передумови розвитку здібностей. Наприклад, дошкільнята характеризуються особливою схильністю до засвоєння мов, високим рівнем допитливості, надзвичайної яскравістю фантазії; для старшого підліткового віку характерними є різні форми поетичного і літературної творчості і т.п. Високий відносна вага вікового фактора в ознаках обдарованості іноді створює видимість обдарованості (тобто «маску» обдарованості, під якою - звичайна дитина) у вигляді прискореного розвитку певних психічних функцій, спеціалізації інтересів і т.п.

Прояви дитячої обдарованості часто важко відрізнити від навченості (або ширше - ступеня соціалізації), що є результатом більш сприятливих умов життя даної дитини. Ясно, що при рівних здібностях дитина з родини з високим соціально-економічним статусом (у тих випадках, коли сім'я докладає зусилля щодо його розвитку) буде показувати більш високі досягнення у певних видах діяльності в порівнянні з дитиною, для якого не були створені аналогічні умови.

Ознаки обдарованості

Ознаки обдарованості проявляються в реальній діяльності дитини і можуть бути виявлені на рівні спостереження за характером його дій. Ознаки явної (виявленої) обдарованості зафіксовані в її визначенні і пов'язані з високим рівнем виконання діяльності. Разом з тим про обдарованість дитини слід судити в єдності категорій «можу» і «хочу», тому ознаки обдарованості охоплюють два аспекти поведінки обдарованої дитини: інструментальний і мотиваційний. Інструментальний характеризує способи його діяльності, а мотиваційний - ставлення дитини до тієї чи іншій стороні дійсності, а також до своєї діяльності.

Інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини може бути описаний наступними ознаками: Наявність специфічних стратегій діяльності. Способи діяльності обдарованої дитини забезпечують її особливу, якісно своєрідну продуктивність. При цьому виділяються три основних рівня успішності діяльності, з кожним з яких пов'язана своя специфічна стратегія її здійснення: швидке освоєння діяльності і висока успішність її виконання; використання і винахід нових способів діяльності в умовах пошуку рішення в заданій ситуації; висунення нових цілей діяльності за рахунок більш глибокого оволодіння предметом, що призводить до новому баченню ситуації і пояснює появу несподіваних на перший погляд ідей і рішень.

   Розвитку обдарованості таких дітей сприяють високі пізнавальні інтереси самих батьків, які, як правило, не тільки зайняті у сфері інтелектуальних професій, але й мають різного роду інтелектуальні «хобі». У спілкуванні з дитиною вони завжди виходять за коло побутових проблем, в їх спілкуванні дуже рано представлена ​​так звана спільна пізнавальна діяльність - загальні ігри, спільна робота на комп'ютері, обговорення складних завдань і проблем. Часто батьків з дітьми об'єднують спільні пізнавальні інтереси, на основі яких між ними виникають стійкі дружні відносини. Ставлення до шкільного навчання у батьків цих дітей ніколи не приймає самодостатнього характеру. Змістовна сторона розвитку дитини для них завжди більш пріоритетна, ніж позначки самі по собі. У цих сім'ях між батьками і дітьми відзначається значно менша дистанція, сам факт скорочення якої може носити не тільки явно позитивні, але часом і негативні риси.

Взаємини з однолітками та педагогами

У цілому ця група обдарованих дітей характеризується високою, в порівнянні з однолітками, адаптацією до шкільного навчання і відповідно колективу товаришів по навчанню. Однолітки ставляться до обдарованих дітей в основному з великою повагою. Завдяки більш високій здатності до навчання і творчому ставленню до процесу навчання, у тому числі соціальним та побутовим навичкам, фізичній силі, багато обдаровані діти користуються високою популярністю у колективі однолітків. У тих школах, де навчання є цінністю, такі діти стають лідерами, «зірками» класу.

Щоправда, і в цих дітей можуть виникати проблеми в тому випадку, якщо не враховуються їх підвищені можливості: коли навчання стає дуже легким. Дуже важливо створити для цих дітей оптимальні за труднощі умови для розвитку їх обдарованості.

По-перше, обдарований учень повинен мати реальну можливість не тільки знайомитися з різними точками зору з його цікавлять (у тому числі і суперечать один одному), а й за бажання вступати у взаємодію з іншими фахівцями (вчителями, консультантами тощо ).

По-друге, оскільки позиція обдарованої дитини при цьому може бути дуже активною, йому повинна бути надана можливість її реалізації. Тому вчитель повинен бути готовий до того, що його учень може заперечувати чужі точки зору (у тому числі й досить авторитетні), відстоювати свою думку, обгрунтовувати власну точку зору і т.п.

Розвиток особистості цих дітей рідко викликає значну тривогу в педагогів та їхніх батьків. Іноді в них виражені, як вже зазначалося вище, амбіції і критичність по відношенню до вчителів і однолітків. 

  Будь-яка дитина може досягати особливих успіхів у широкому спектрі діяльності, оскільки її психічні можливості надзвичайно пластичні на різних етапах вікового розвитку. Таким чином, обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих.

        Основним завданням діяльності психолога є психологічний супровід діяльності навчального закладу. Основною метою психологічного супроводу навчально-виховного процесу в школі вважається підтримка комфортного освітнього середовища, яке сприяє найбільш повному розвитку інтелектуального, особистісного і творчого потенціалу суб’єктів освітнього процесу.

     Одним з  напрямків роботи є    визначення рівня  адаптації учнів  та її супровід.

Визначення психологічної готовності майбутніх першокласників до школи  виявляє, як правило, категорію дітей, яким необхідна протягом року допомога в розвитку навчальних навичок, формуванні мотиваційної та емоційно-вольової сфери, тому  з метою запобігання дезадаптації першокласників, проводиться профілактична робота, яка включає бесіди  батьками про індивідуальні особливості першокласників та проблеми, що були виявлені під час дослідження готовності до шкільного навчання, розробляються заходи супроводу дитини.

     Контроль за адаптацією першокласників проходить завдяки відвідуванню уроків та занять, спостереження за дітьми під час прогулянок, спілкування, психодіагностичного обстеження.